Політики. Драма.
Дійові особи.
Ющенко - президент
Янукович - прем"єр
Мороз - спікер
Ахметов - олігарх
Тимошенко - лідер опозиції
Помаранчеві - партія президента
Біло-блакитні - партія прем"єра
Любі друзі - оточнення президента
а також:
депутати, кандидати, корупціонери, міліціонери, прокурори, олігархи, бізнесмени, міністри, активісти, народ України
Дія перша.
Кабінет Ющенка. Розкішно вбране місце, на столі купа паперів. Президент у роздумі...
- розпускати чи не розпускати? Чи може не вагаючись, к хуям всіх розігнать и перевибори провести із адмінресурсом, набрати голосів побільше для своїх и править? А згодом, про наслідки тяжкії не подумав, уже пиздець крадется з усмішкой з донецька, по суду затягають та імпічмент мені влаштують? Їбав такі варіанти в рот і в носа я!
Президент харка на указ, рве його і кида до корзини, а потім пиздить по ній ногою. Заспокоївшись, тисне на кнопку. Влітають два спритних хами у брилях та вишиванках, швидко збирають мусор до корзини, ставлять її на місце и так само швидко зникають.
З приймальні заходять любі друзі.
- скорость охуєвающая, каже один з них вслід хамам. ЛД тупо регочуть.
ЛД обсутають стол президента. Статечний голос з натовпу ЛД
- що робиш, любий президенте? Чи не надумав розпустить парламент?
президент: - та ні, хуйня із того буде. У помаранчевих не рейтинг, а хуйня, і не понятно що на виборах знов буде. Ві краще домовляйтеся с донбасом, нехай по справедливості місця всі хлібні на міністрів розподілять, щоб їм і нам було від того добре
ЛД: хуйня ці всі переговори, бо ми хотім багато, а вони ще більш, і поступитись з того неможливо, бо на вибори потратились і як не поверенмо грошей пиздець приде на наши голови поважні.
президент: - ну, треба, любі друзі, домовялитись, бо дерибанить нам бюджет без уряду ніяк, а дослужатись до І.О. ніхто не хоче, анархія і повне розпіздяйство.
ЛД: - ми домовлятись йдем, все зробим якнайкраще
безпорадним натовпом виходять и кабінета.
Презедент: - от заїбли своїм ізвєчним блядством, що кожен тягне тільки но собі і поділитися не хоче, краще вмре, а про народ і взагалі немає мови...
Дія друга.
Нарада у кабінеті Януковича, ще не прем"єра.
За столом у зручних позах сидять сам Янукович, Ахметов та Симоненко. На всіх обляиччих зосередженість така сама як її показують у маршалів, що планують війскьові операції здатні вирішити хід війни. Тиша тривожна, раптом її периває аллегро п"ятої сонати Бетховена, що встановлено замість набридливого дзижчання дзвоника у мобільці Ахметова. Він приклада мобілку до вуха, слухає, і раптом його обличчя починає освітлюватися посмішкою переможця. З криком "Піздец, ха-ха-ха-ха!" він жбурляє мобілку в охоронця. Той спритно її ловить и хекаючи, як пес, приносить
її хозяїну.
Янукович: - чи ти сказився, вироблять такоє шоу? Що трапилось що ти такий веселий? Невже індусу яйця прещимило якимось швеллером? Чи може розбомбили росіяни к хуям усю свою сталеву промисловість?
Ахметов: - завжди ти був тупий, Вітьок, і розуму тебе не додалося, хоч пиздили тебе добряче. Дзвонив мені мій кореш, що із бісовим Морозом домовлявся. Той заломив за допомогу півмільярда, а вийшло що лише за 300 міліонів його купив я разом з потрохами. Назавтра всі бумагі підпишемо, і будеш ти прем"єр, Мороз - спікер, Симоменко трохи комететів чи мінестерство, ну і в бараній рог всіх завернем, на вибори витрати відіб"єм з відсотком.
далі буде...